Сторінка психолога
Що допоможе зберегти психіку під час війни?
Маленькі справи й прості завдання
Це те найголовніше, що ми можемо зробити і в підвалі, і в бомбосховищі, і в місті, що в облозі, і за кордоном. Річ у тім, що життя наше розвалилось, і мозок звідусіль отримує сигнал SOS: «На мене скрізь чатує небезпека», «Я не знаю, чи вціліють мої близькі», «Тут все не так, як було в мене вдома/у моїй країні». Коли ми отримуємо таких сигналів через край — психіка потроху ламається, організм дає збій. Травма практично неминуча.
І саме тому необхідно робити ЗВИЧНІ справи й дії за будь-якої нагоди. Так у мозок надсилатиметься сигнал: «Все добре, наскільки це зараз можливо. Ми в безпеці».
Що може бути вашими щоденними опорними рутинами?
- Вигул домашнього улюбленця.
- Вихід на каву в кафе, яке досі працює поруч із домом.
- Готування смачних обідів.
Раджу фіксувати все, що ви робите протягом дня: «Ось я прокинулась і поснідала, нагодувала дитину. Сфотографувала пиріжки й виклала швидкий рецепт у сторіз». Психіка буде вам вдячна — така фіксація для неї — це як знак: «Я справляюсь з усіма труднощами».
Ревізія ресурсу
«На скільки в мене вистачить грошей?» — нормально ставити собі це питання. Далеко не в усіх, хто виїхав з України чи втратив роботу, є сили ОДРАЗУ починати будувати своє життя з нуля. На це потрібен додатковий ресурс. Нам треба зараз навчитися говорити собі: «Ти не маєш цієї ж секунди кидатись у бій і шукати роботу», «Не потрібно будувати плани, якщо не хочеться». Саме так: зараз добре уникати довгострокового планування.
До прикладу, у вас є сума грошей, якої вистачить на два місяці. Ви можете сказати собі: «Цього місяця я займаюсь тим, щоб «зберегти» себе і відновитись. Я дбаю про здоров’я, гуляю з дітьми».
«На скільки в мене вистачить їжі?» — теж важливе для багатьох запитання. У мене є клієнти, які кажуть: «Щогодини мені потрібно подивитися, що є в холодильнику». Відповідаю: «І це дуже добре — робіть це і переконуйтесь, що ви захищені». Страхи про базові речі мають бути вгамовані.
Коло спілкування
Чую від людей: «Начебто щиросердно спілкуються зі мною знайомі, друзі. Але мені важко підтримувати спілкування. Я відчуваю, як втрачаю енергію. Що робити?» Не соромтесь, намагаючись «вичавити» із себе інтерес чи підтримуючи активно бесіду, де вам намагаються співчувати, давати поради. Навіть у комунікаціях зараз все відбувається за законами воєнного часу.
Одна з найпоширеніших історій, коли киянам, які залишились у місті, починають наполегливо радити: «Що ж ти там сидиш, якнайшвидше виїжджай! Я так хвилююся за тебе. У новинах щодня такі жахи, це ж неможливо». Так, люди роблять це з внутрішніх міркувань піклування. Але це сильно розхитує внутрішній стан співрозмовника.
Я хочу донести до українців: люди, які проживають у містах під облогою чи на тимчасово окупованих територіях або під обстрілами, мають дуже важливу цінність всередині себе: вміння зберігати внутрішній спокій. Наскільки ми вміємо зберігати внутрішній спокій — настільки ми працездатні, активні, здатні робити користь для себе і оточуючих. Отже, найдорожчий ресурс, який нам можуть подарувати інші люди — не ліки й не продукти, а нормальний врівноважений стан. Тож люди, на яких ви можете обпертись у цьому розумінні — ваш безцінний ресурс.
А якщо людина — у геть поганому, панічному стані, важливо проговорювати: «Ось ці і ці дорогі мені люди живі. Поряд зі мною — ось такі люди. Вони можуть мені допомогти ось у цьому й цьому». Так, ви маєте просто вголос перераховувати, що цінного є у вашому житті. Це і людський ресурс у тому числі.
Не концентруватися на втратах
Дуже багато жінок пишуть мені про те, скільки всього ми втратили за ці тижні війни. Хочеться сказати: «Та ми все життя втратили». Наші втрати багато в чому неосяжні. Нас переповнює страх, розпач, розгубленість. Та ось моя думка: таке нескінченне важке горювання відбирає немислимо багато сил. Рекомендую наплакатись досхочу, наридатись. Якщо накриває злість — можна кричати в подушку, гарчати. Але не затискати в собі ці емоції — вони потім перетворюються в тілесну напругу, а там і психосоматичні хвороби поруч.
Отже, назліться як слід. А от «смакування» планів, що не збулися, відкладіть у дальню комірчину — бо це вони висмоктують із вас дорогоцінну життєву енергію.
Ваші ресурси з минулого (втрачені гроші, нерухомість) — це вже минуле. Женіть від себе думки про них. Так, згодом ви все це обов’язково відрефлексуєте, відгорюєте, інтегруєте у своє життя. Є умова: ви це маєте зробити у благополучному місці, у більш-менш зібраному стані. Коли відчуєте в собі бодай трішки більше сил для цієї рефлексії й налагодження внутрішнього життя. А от просто зараз ми живемо в режимі виживання. І те, що має найбільше значення, — піклування про базові потреби. Про те, що відбувається сьогодні, завтра й на відстані «протягнутої руки». Тільки в такому випадку в нас є шанс на стратегії та рефлексії в майбутньому.
Коли закінчиться війна? Що буде з нашою домівкою? Коли ми повернемося додому? Діти ставлять батькам складні питання, на які дорослі часто не мають відповіді. Ми попросили Олександру Чиркову, дитячого і підліткового психолога, запропонувати варіанти відповідей. Ці слова здатні підтримати силу духу дітей і дорослих.
Коли закінчиться війна?
І дорослим, і дітям складно не знати точної дати закінчення війни. Проте дещо нам точно відомо, і саме про це ми можемо поговорити з дітьми.
Варіант відповіді
- Війна безумовно закінчиться. Поки що складно сказати, коли саме. Зараз наша величезна сильна армія трощить ворога та перемагає його. Дуже важливо вигнати його повністю за кордони нашої країни, нам потрібна повна перемога.
- Спеціальні групи оборони територій (тероборона) охороняють кожен район, щоб був порядок і щоб вороги не змогли проникнути непоміченими.
- Волонтерів дуже багато, усі працюють на перемогу. Весь світ підтримує нас, посилає нам гарну потужну зброю, ліки, продукти.
- Крім того, багато компаній закрилися і не працюють у Росії, щоб вплинути на її громадян. Закрилися: Плейстейшн, TikTok, МакДональдз та багато інших.
- Наше завдання в цей час — вижити та зберегти любов у серці та розум у голові. Ми всі будемо дуже потрібні відразу після перемоги, а наразі ми потрібні одне одному. Це те, на що ми можемо вплинути своїми власними маленькими кроками.
Маленькі кроки для кожного
1. Піклуватися про гарний фізичний стан та самопочуття:
- повноцінно харчуватися;
- дихати повітрям;
- по можливості рухатися;
- не мовчати, якщо щось болить, повідомляти дорослим про це, не терпіти до останнього — це важливо;
- пити воду;
- обіймати та обійматися.
2. Піклуватися про стан душі:
- спілкуватися, жартувати;
- радіти маленьким речам у житті та нашим перемогам;
- сміятися, якщо смішно;
- плакати, коли гірко.
Так працює наша психіка — їй потрібні і сміх, і сльози, і обійми для здоров’я. Не соромтеся показувати одне одному меми, розказувати смішні історії, ділитися тим, про що сумуєте. Це і є те, що робить нас людьми, і цього в нас нікому не відібрати.
Із зовнішнім ворогом — армією росії — ведуть боротьбу наші воїни. Із внутрішнім ворогом — безсиллям, безпорадністю, горем — ми можемо боротися, спілкуючись та підтримуючи одне одного.
Що буде з нашим домом?
Варіант відповіді
- Ми всі віримо в те, що наш будинок уціліє. Ми попросили друзів, які залишилися, щоб вони приглядали за нашим будинком/помешканням. Вони будуть постійно перевіряти, чи все добре з ним, та повідомляти нам.
- Якщо вже так трапиться, що наш будинок прийме на себе удар і захистить собою (як капітан Америка захищає своїм щитом) людей, значить ми побудуємо новий дім відразу після закінчення війни. Ми маємо для цього все необхідне.
- Тут доречна розмова про те, що таке дім. Наприклад, дім — це знайомі речі. Отже, потрібен час, щоб познайомитися з речами навколо тут.
- Дім — це аромат млинців зранку. Отже, варто спробувати зробити їх за можливості.
- Дім — це погратись із сестрою та мамою. Отже, варто погратись саме зараз.
- Відчуття дому — воно всередині, коли поруч гарні люди і коли безпечно, коли можна погратись.
Тут доречно запитати дитину: за чим ти сумуєш найбільше? Чи можна хоч щось зробити тут, щоб дім теж знав, що ти його пам’ятаєш?
Наприклад, навчити своєї улюбленої гри дітей, які опинилися разом з тобою, або навіть дорослих. Можливо, чимось обмінятись або поділитись, це теж буде дуже добре. Маленьке тепло власного дому, яке можна прямо зараз зробити тут, допоможе тобі та навчить інших дітей, яким це також потрібно.
Я сумую за своїми друзями і не хочу знайомитися з новими!
Варіант відповіді
- Це нормально, що зараз не хочеться ні з ким знайомитись. Коли довкола все швидко змінюється, то природно триматися за своє «старе», знайоме, звичне. Така реакція свідчить про хорошу роботу мозку і тіла.
- І зараз, і після закінчення війни потрібні будуть різні друзі. Коли ми знайомимося з новими людьми та однолітками, ми не зраджуємо старих друзів. Навпаки, ми готуємо ґрунт для них — щоб і в них стало більше знайомих і друзів.
- Не варто заводити зараз багато знайомств і одразу з усіма дружити. Достатньо приязних стосунків: просто привітатися, побажати гарного дня, обмінятися кількома жартами й усмішкою. Із часом це створить міцний ланцюжок хорошої дружби, на який згодом зможуть спертися всі ваші друзі.
- У такі моменти варто поговорити з дитиною, чого саме їй найбільше бракує тепер без спілкування з друзями? Коли ви чи дитина сумуєтете за кимось, варто одразу про це написати людині. Або навіть намалювати якийсь щасливий момент вашої дружби. Коли ви зустрінетеся, зможете показати цей малюнок, і тій людині буде важливо знати, що ви про неї пам’ятали і думали.
- А ще діти можуть показати новим знайомим ті ігри, у які гралися зі своїми старими друзями: так ви ніби стаєте провідником радості, дружби, і це допоможе іншим. Адже дружба — це те, що рятує нас від самотності, горя та страждань.
- Коли закінчиться війна, усе буде як раніше? Це, мабуть, найскладніше запитання з усіх.
Варіант відповіді
Коли закінчиться війна, точно будуть садочки і школи, зустрічі з друзями, уроки та веселі перерви, домашки і морозиво після школи, прогулянки та мандрівки з друзями і рідними. Точно будуть смачні сніданки і затишні вечері, красиві світанки та заходи сонця, а ще зорі в небі, походи в ліс по гриби, ігри на плейстешн і багато обіймашок із друзями, тиша вночі та гамір мирного життя вдень — гуркіт трамваїв, машин, гамір супермаркетів. Усе, що зруйновано, ми відбудуємо знову так, як буде найкраще для нас. Адже людяність завжди перемагає зло.
Звіт про роботу практичного психолога
закладу загальної середньої освіти І-ІІ ст. № 6 Мирноградської міської ради, Донецької області
Турченко Катерини Андріївни за 2020/2021 н.р.
Робота психологічної служби школи була організована відповідно до статті 76 Закону України «Про освіту», наказу Міністерства освіти і науки України від 17.08.2018 № 01/03-231 «Про затвердження Положення про психологічну службу у системі освіти України», Плану заходів Міністерства освіти і науки щодо розвитку психологічної служби системи освіти України на період до 2020 року, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки від 08.08.2017 р. № 1127 05.08.2018 року та листа Міністерства освіти і науки України від 15.08.2018 № 01/03-229 «Про пріоритетні напрями психологічного супроводу та соціально-педагогічного патронажу учасників освітнього процесу на 2020-2021 навчальний рік», Конвенції ООН «Про права дитини», Загальної Декларації прав людини та інших нормативних документів, які охоплюють питання планування роботи психологічної служби.
У своїй діяльності психологічна служба керується Конституцією України, Законами України «Про освіту», «Про повну загальну середню освіту», іншими законами України, постановами Верховної Ради України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, Міністерства освіти і науки України, а також планом роботи школи на 2020/2021 навчальний рік.
Проблема, над якою працюю – «Освітнє середовище школи як фактор соціалізації»
Задачі психологічної служби ЗЗСО № 6 на 2020 - 2021 навчальний рік, які реалізовувались у практичній діяльності:
1.Психологічний супровід процесу пристосування першокласників до шкільного життя.
2.Обстеження учнів з метою визначення індивідуальних якостей, здібностей та нахилів.
3.Здійснення психологічного супроводу процесу адаптації п’ятикласників до навчання в основній школі.
4. Допомога у професійному самовизначенні дев’ятикласників.
5. Виявлення інтелектуально та творчо обдарованих учнів.
6.Ведення просвітницької роботи з метою підвищення рівня знань вчителів у галузі психології, протидії булінгу.
7.Складання банку даних дітей, що потребують психолого-педагогічної уваги, психологічного супроводу.
8.Просвітницька та профілактична робота з усіма учнями школи.
Робота велась відповідно до плану за такими напрямками:
1. Організація адаптаційного періоду в 1 класі та вивчення рівня готовності дитини до школи: визначення загального уявлення про рівень психологічного розвитку дитини, готовності до шкільного навчання за орієнтаційними тестами шкільної зрілості «Школа звірів» (малювання школи звірів з уяви); «Що мені подобається в школі».
2. Організація адаптаційного періоду в 5 класі. Проведено діагностування з метою встановлення адаптивних механізмів учнів при переході з початкової до основної школи; складання психолого-педагогічної характеристики класного колективу.
3. Консультаційна робота проводилась у формі індивідуальних та групових консультацій для учнів, батьків та педагогів за їх запитами:
- з боку батьків: взаємовідносини в родині та школі; адаптація дитини до нового колективу; формування психологічної готовності дошкільників до навчання в школі; низька або відсутня мотивація.
- з боку педагогів: питання девіантної поведінки учнів; питання адаптації до нових умов навчання та виховання;.
- з боку учнів: взаємовідносини з протилежною статтю; взаємовідносини з однолітками; адаптація дитини до нового колективу.
4. Організаційно-методична робота.
Протягом року активно брала участь у семінарах – тренінгах: «Роль педагога у формуванні ефективної взаємодії»,«Формування у дітей адекватної самооцінки», «Попередження булінгу в учнівському середовищі», «Про стан реалізації додаткових заходів щодо психолого-педагогічного супроводу дітей шкільного віку», «Методичні рекомендації щодо планування діяльності та ведення документації практичного психолога», «Протидія торгівлі людьми», «Ресурси та чинники, які впливають на психологічне здоров’я під час пандемії», «Комп’ютерна та Інтернет-залежність як проблема сучасності», «Структура тренінгів».
5. Психологічна просвіта та профілактика, що передбачала проведення роботи з батьками, педагогами та учнями.
- З батьками проводилась робота в дистанційному режимі(висвітлення інформації на сайті школи): «Що заважає та що допомагає дітям вчитися», «Попередження насильства над дітьми», «Основні причини небажаної поведінки в дитини», «Життєвий простір без насильства», «Протидія та попередження булінгу в шкільному середовищі», «Адаптація першокласників та п’ятикласників», «Кризові стани у дитини».
- З дітьми: відео-урок на тему «Шкідливий вплив уживання алкоголю, наркотичних речовин, тютюнокуріння на організм людини», «Правильна поведінка з ВІЛ/СНІД-інфікованими», «Протидія булінгу».
Для учнів під час «години психолога» були проведені заняття за наступними темами:
1.«Дружба та дружні інтереси»
2.«Ми толерантні»
3.«Алкогольні напої – міфи та реальність»
4. «Залежність від алкоголю та наркотиків»
5.«Поведінка з ВІЛ/СНІД-інфікованими
6.«Ефективні дії в ситуації ризику»,
7.«СТОП булінг»
8.«Здоров’я – мій скарб»,
9.«Я частина свого класу»
10. «Ми проти насилля»
11. «Голуб Миру», акція
12. «Мій емоційний світ»
13. «Чому необхідно бути толерантним».
Протягом навчального року не виникало проблемних ситуацій, які б заважали виконанню функціональних обов’язків. Створено необхідні умови для продуктивної праці.
Сім принципів виховання дисципліни у дитини
1. Відокремлюйте свої почуття від дій. Не осуджуйте дитину. Вона повинна відчувати, що її люблять. Пам'ятайте, щоб змінити вчинки дитини, треба зрозуміти її почуття і навчитись з ними поводитись.
2. Уважно вивчайте дитину — ви повинні знати стан здоров'я її нервової системи. Дії дитини в стані нервового розладу повинні сприйматися батьками як симптом більш глибоких емоційних ускладнень, викликаних критикою, звинуваченням або покаранням.
3. Відповідайте на почуття дитини. Створіть такі умови, щоб дитина почувалась емоційно захищеною, могла виговоритись, а її негативні емоції знайшли вихід у словах, а не в діях.
4. Якщо без покарання обійтись не можна, то нехай дитина обере його сама. (Практика свідчить, що діти, як правило, вибирають більш суворе покарання, ніж хотіли батьки. Але в таких випадках вони вже не вважають його жорстоким, несправедливим і не ображаються на батьків).
5. Караючи дитину, переконайтесь в тому, що вона розуміє, за що. Що звинувачує в цьому себе, а не того, хто карає. Допоможіть їй зрозуміти правила поведінки і засвоїти їх.
6. Дайте зрозуміти своїй дитині, що дисциплінарні проблеми дітей стосуються не тільки дорослих, а є їх спільними.
7. Накладіть обмеження на небезпечні та руйнівні дії. Допоможіть дитині направити її дії в інше, дозволене русло. В цьому полягає основна формула динамічного підходу до проблеми дисципліни дитини.
Допоможемо своїй дитині самоорганізовувати себе та своє робоче місце
1. Своєчасно лягати спати і рано вставати, щоб не запізнюватися до школи, встигнувши перед тим без особливого поспіху та зайвої метушні й нервування все зробити — прибрати постіль, провітрити кімнату, зробити ранкову гімнастику, виконати туалетні і водні процедури, добре поснідати.
2. Тримати в чистоті, охайності своє робоче місце, коли кожна річ має своє постійне місце; під руками завжди мати тільки те, що потрібно, а використавши, покласти туди, звідки його взяв; після виконання всіх домашніх завдань у ранець покласти все необхідне для шкільних занять наступного дня з тим, щоб нічого не забути вдома.
3. Сівши за письмовий стіл, відразу приступити до роботи, не відволікаючись на сторонні справи, працювати зосереджено, наполегливо, бо, як кажуть у народі, «коли став робить, то байдики не бить».
4. Мати дозвілля тоді, коли виконано все домашнє завдання.
5. Виконувати завдання у той день, коли їх одержано; золотим правилом поведінки нехай стане мудра народна порада: «Нинішньої роботи на завтра не відкладай».
6. Працювати в темпі, жваво. «Відстанеш годиною - не наздоженеш родиною».
7. Неодмінно доводити розпочате виконання домашнього завдання до його повного завершення.
8. Не братися відразу за багато справ, бо «Хто много зачинає, той мало кінчить».
9. Благо — натхненна праця, яка будить охоту до неї, і це має дуже велике значення. «Була б охота, піде на лад всяка робота», — вчить народна педагогіка. Саме така мета вбачається у духовно-моральній допомозі. Тепле слово, лагідність, доброзичливі стосунки в сім'ї, щира порада, зразковий приклад батьків у тих чи інших вчинках, родинна любов, увага та повага, підтримка та взаємовиручка в скрутну хвилину — ось якої саме допомогти у навчанні потребують наші діти від своїх батьків.
РЕКОМЕНДАЦІЇ БАТЬКАМ ЩОДО ВИХОВАННЯ ДІТЕЙ
1. Повірте в неповторність своєї дитини,що вона - єдина, унікальна, не схожа на жодну іншу і не є вашою точною копією. Тому не варто вимагати від неї реалізації заданої вами життєвої програми і досягнення поставленої вами мети. Дайте їй право прожити власне життя.
2. Дозвольте дитині бути собою, зі своїми вадами, вразливими місцями та чеснотами. Приймайте її такою, якою вона є. Підкреслюйте її сильні властивості.
3. Не соромтеся виявляти свою любов до дитини, дайте їй зрозуміти, що любитимете її за будь-яких обставин.
4. Не бійтеся "залюбити" своє маля: саджайте його собі на коліна, дивіться йому в очі, обіймайте та цілуйте,коли воно того бажає.
5,Обираючи знаряддя виховного впливу, удавайтеся здебільшого до ласки та заохочення, а не до покарання та суду.
6. Намагайтеся, щоб ваша любов не перетворилася на вседозволеність та бездоглядність. Встановіть чіткі межі дозволеного (бажано, щоб заборон було небагато - лише найголовніше) і дозвольте дитині вільно діяти в цих межах. Неухильно дотримуйтесь встановлених вами заборон і дозволів.
7. Ніколи не давайте дитині особистих негативних оціночних суджень: " ти поганий", "ти брехливий", "ти злий". Оцінювати треба лише вчинок. Треба казати: "Твій вчинок поганий, але ж ти хороший і розумний хлопчик (дівчинка) і надалі не повинен так робити".
8. Намагайтеся впливати на дитину проханням - це найефективніший спосіб давати їй інструкції. Якщо прохання не виконується, треба переконатися, що воно відповідає вікові й можливостям дитини. Лише тоді можна вдаватися до прямих інструкцій,наказів, що буде досить ефективним для дитини, яка звикла реагувати на прохання батьків. І тільки в разі відвертого непослуху батьки можуть думати, по покарання. Цілком зрозуміло, що воно має відповідати вчинку, а дитина має розуміти , за що її покарали. Батьки самі вирішують, як покарати, але майте на увазі, що фізичне покарання - найтяжчий за своїми наслідками засіб покарання. Дитина повинна боятися не покарання, а того, що вона може прикро вразити вас. Покараний - пробачений. Сторінку перегорнуто. Про старі гріхи жодного слова! Покарання не повинно сприйматися дитиною як перевага вашої сили над її слабкістю, як приниження.
9. Не забувайте, що шлях до дитячого серця пролягає через гру. Саме у процесі гри ви зможете передати необхідні навики, знання, поняття про життєві правила та цінності, зможете краще зрозуміти один одного.
10. Частіше розмовляйте з дитиною, пояснюйте їй незрозумілі явища, ситуації суть заборон та обмежень. Допоможіть їй навчитися висловлювати свої бажання, почуття та переживання, тлумачити поведінку свою та інших людей.
11. Нехай не буде жодного дня без прочитаної разом книжки (день варто закінчувати читанням доброї, розумної книжки).
12. Розмовляйте з дитиною, розвивайте її мовлення. Щодня цікавтеся її справами, проблемами, переживаннями, досягненнями.
13. Дозволяйте дитині малювати, розфарбовувати, вирізати, наклеювати, ліпити, працювати з конструктором. Заохочуйте її до цього, створюйте умови.
14. Відвідуйте разом театри, музеї (спершу достатньо одного залу, щоб запобігати втомі, а згодом поступово, за кілька разів, слід оглянути свою експозицію), організовуйте сімейні екскурсії, знайомлячи дитину з населеним пунктом, де ви мешкаєте.
15. Привчайте дітей до самообслуговування, формуйте трудові навички та любов до праці (підтримуйте ініціативу й бажання допомагати вам).
Здатність почути, зрозуміти дитину - своєрідний місток між батьками та дітьми.
